І знову мої крила злетіли в гору а я
Ходила ніби звязана темна тінь без лиця
Перейшла межу людських заборон
І ти мене сховав за білий вельон, білий вельон

То жива вода, зцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
І знову мої крила злетіли в гору а я
Торкнулася безодні й пірнала в глиб навмання
Там у темноті солодкий полон
Там де місяць п'є з калинових грон, калинових грон

То жива вода, зцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування
Перейшла межу людських заборон
І ти мене сховав за білий вельон, білий вельон
То жива вода, зцілила душу
Любити знов тебе навчитись мушу
Любити як життя й забути розчарування