Володимир Шинкарук Пісні
Володимир Шинкарук

Володи́мир Фе́дорович Шинкару́к (19 серпня 1954 року, с. Вчорайше, Ружинський район, Житомирщина — 6 грудня 2014) — поет, прозаїк, композитор, бард-виконавець. Професор Житомирського державного університету імені Івана Франка. Почесний громадянин Житомира. Батько Ірини Шинкарук, молодший брат Бориса Шинкарука. 1971 року Володимир Шинкарук закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. У 1972–1976 роках навчався на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту, після закінчення якого залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені Максима Горького (науковий керівник професор Іван Крук).

Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також в Київському національному університеті культури та мистецтв (2000–2002). Його наукові інтереси лежать у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Він — автор біобібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» (1993), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України «Давня література. Практикум» (2003, у співавторстві з П.Білоусом), «Українська література. ХІ — XVIII ст. Практикум» (2006, у співавторстві з П.Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей.

Постійно поєднує науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми «Дім для душі» (Coll. 1, 1998), «Дім для душі» (Coll. 2, 2001); компакт-диски «Дім для душі» (2002) та «Колір тиші» (2007), «Перекоти-НЕБО» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), "Прислухаюсь до серця" (2013), "Дороже крови" (2013).

Шинкарук також член Національної спілки письменників України. Він автор збірок поезій та пісень: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009), "У затінку сонця" (2012), збірок прози «Оповідання» (2003), «Нестандартний підхід» (2006), книжки поезії та прози «На два життя одразу» (2010), роману «Тренер» (2011). Переклав українською мовою поетичну п’єсу Карло Гоцци «Король-олень» (поставлена в Житомирському академічному музично-драматичному театрі імені І.Кочерги в 2011 році режисерем П.Авраменком), п’єсу Біла Маноффа «Сич і кішечка», (поставлена у народному театрі Житомирського музичного училища ім. В.Косенка режисером Г.Артеменком у 2011 році), трагікомедію Г.Горіна "Чума на ваші дві родини".

Виховав цілу плеяду відомих науковців, журналістів та митців, серед яких Юрій Кот, Сергій Кудімов, Наталія Мосійчук, Ірина Антонович, заслужена артистка України Ірина Шинкарук. Почесний громадянин міста Житомира (2011). Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986), Всеукраїнської премії імені І.Огієнка (2008), володар І премії Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісенні тексти про кохання» (2010).