Ти пам'ятаєш те літо, пил на зубах і берцях
Нас зустрічали діти, в кожного з них броньоване серце
Ти пам'ятаєш те поле, стежка губилась в траві
Ранок був з присмаком бою, каска і бронік в крові
В гості заходила осінь, листям засипала все і пішла
Ноги дитячі босі, знають крізь ліс заплутаний шлях
А у столиці каштани, падали на теплий бетон
Руки старенької мами, терли солдатський жетон

Війна забирає не тіло, війна забирає душу
Вогнем пульсує у скронях, ніхто крім мене я мушу
Вертайтеся з перемогою, такій близькій і далекій
А тих хто не повернувся, спровадять у небо лелеки

Скільки вже ходим по колу, непам'ятаєм самі
Тільки цей лютий холод, і знову кров на сніг
Зима подивилась нам в очі, все зрозуміла й втекла
Губи молитву шепочуть, руки стискають приклад
Сам я не знаю напевне, але вже ходять чутки
Що у підвалах де темно, у най темніші кутки
Сонце загляне скоро, все так і буде я знав
Тільки поглянь у гору, в небі бренить весна

А у столиці смеркає, місяць встає над Дніпром
Поруч з дитиною мати дрімає, в руці солдатський жетон

Війна забирає не тіло, війна забирає душу
Вогнем пульсує у скронях, ніхто крім мене я мушу
Вертайтеся з перемогою, такій близькій і далекій
А тих хто не повернувся, спровадять у небо лелеки

Війна забирає не тіло, війна забирає душу
Вогнем пульсує у скронях, ніхто крім мене я мушу
Вертайтеся з перемогою, такій близькій і далекій
А тих хто не повернувся, спровадять у небо лелеки